З самого дитинства дівчина пересувалася на візку або ж за допомогою палички. Після занять іпотерапією Марина почала ходити самостійно.
«Шпальта» продовжує проєкт «Відкриті», у якому знайомить вас з історіями особливих людей.
Розповідаємо про те, як змінюється життя родини, в якій народжується особлива дитина, та історії дорослих, котрі «не такі, як усі».
Марині Іфкевич із Кіцманя – 21. У дівчини ДЦП і з самого дитинства вона пересувалася на візку або ж за допомогою палички. Декілька років тому лікарі сказали дівчині, що краще їй не стане. Але випадково вона познайомилася з Бертою – лошам із клубу анімалотерапії «Чотири лапи». Вже через пів року іпотерапії дівчина стала пересуватися сама, вона пішла здобувати вищу освіту і знайшла роботу.
«Для мене це важка тема для розмови, якщо чесно. Але якщо мій приклад комусь допоможе, то я недарма живу. Зараз мені 21 і у мене, на жаль, ДЦП. Я завжди погано пересувалася — був візок чи паличка. Звісно ж, діагноз потребував постійного контролю та періодичних реабілітацій. Вони давали свій ефект, але він особисто для мене був повільним і не суттєвим. Декілька років тому у мене була така ситуація: я прийшла на огляд до лікаря, а він сказав, що мені буде ставати тільки гірше і надії у мене немає. Знаєте, ці слова мене просто вбили, я розплакалася у кабінеті», — роповідає Марина.
Ця розмова з лікарем сталася ще до початку занять Марини з Бертою — так звати лошицю з центру анімалотерапії «Чотири лапи» у Кіцмані.
Якось Марина ввечері гуляла з бабусею і побачила у парку коня. Дівчина зізнається, це була «дружба з першого погляду».
«Я живу близько біля лісу. Ми з бабусею тут гуляли, а Василь Васильович (інструктор центру, — авт.) випасав Берту в парку. Я здалеку побачила коня, і моїй радості не було меж. Я люблю коней із дитинства. Так бігла до Берти, що аж впала. Така була наша перша зустріч. Далі ми сконтактували з інструктором і я почала займатися регулярно. Зустріч із Бертою, без перебільшень, дала мені новий подих життя», — додає дівчина.
Емоційно і фізично Марина себе почувала краще з першого ж заняття, хоча вони їй давалися досить важко. Зараз вона впевнено керує конем, хоч і під наглядом. А ще чотири роки тому не могла зігнути спину.
«Це було поступово, маленькими кроками. Вперше, коли їздила на Берті, то я навіть рівно не могла сидіти, я просто обіймала її за шию і, можна сказати, просто лежала на ній».
Через пів року занять Марина перестала користуватися інвалідним візком. Також дівчина розповіла, що якщо раніше ховалася вдома і виходила гуляти лише ввечері, то після цього стала впевненішою у собі: пішла у спортзал, вступила до університету та поєднує це з роботою на «Новій пошті».
«Я закінчила 11 клас, потім вступила до нашого технікуму, після цього «замахнулася» на університет. З часом я навіть почала діставатися до університету сама, без супроводу. Просто в мене є велике бажання. Коли є бажання, коли хочеш – то все виходить», — запевняє дівчина.
Навчається Марина на третьому курсі юридичного факультету ЧНУ на заочній формі. Буває, під час сесії зустрічі з Бертою призупиняють, і це одразу відбивається на самопочутті дівчини.
«І спина мене тоді болить, і емоційно дуже важко. Ми з Бертою просто настільки відчуваємо одна одну, що нам важливий цей контакт, мені важливий, але її любов я теж відчуваю. Ми з нею друзі: я постійно, коли приходжу, щось приношу з собою: або моркву, або бурячок, цукор… Вона вже знає і чекає. Це вже дружба на все життя. Я дійсно раджу людям з інвалідністю працювати з тваринами. Лікарі, коли бачили мене після результату, якого я досягла з Бертою, не вірили і запитували, по яких санаторіях я ходила, радили піти ще. Це не історія дива, це правда, але вона коштувала багатьох зусиль, бажання і віри у себе».
Фото Ірини Болести
Дивіться також інші історії проєкту «Відкриті»:
- Історія чоловіка з ДЦП, який 16 років працює двірником у Чернівцях. Відео
- Його не сприймали у школі. Історія хлопця з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю. Відео
- Має три дні народження. Історія маленької чернівчанки з синдромом Дауна. Відео
- 49 переломів. Історія буковинки з «кришталевою» хворобою. Відео
- Особливий футболіст. Історія 8-річного чернівчанина з інвалідністю, який мріє про великий стадіон. Відео
- Особливий музикант. Як буковинець з інвалідністю здобуває вищу освіту і водить авто. Фото, відео
- Особлива Марго. Історія 7-річної чернівчанки з інвалідністю, у якої досі немає точного діагнозу. Фото, відео
- П`ять років життя у гіпсі. Історія буковинки з ДЦП, яка допомагає особливчикам. Відео
Західна Україна