Битва за Покровськ: оточення немає, оборона триває, шанси є
04.11.2025 18:27
Укрінформ
Десант спецназу – це не політичний жест, а військова необхідність битви у форматі високотехнологічних боїв у щільній міській забудові
За останні тижні Покровськ реально став абсолютним епіцентром фронту Великої війни. На цьому напрямку тривають найзапекліші бої, а інформаційний простір вибухнув повідомленнями про «майже оточення», «котел» та «неминучу втрату міста». Навіщо таке жадібно підхоплюють, пишуть і публікують деякі ЗМІ – окрема розмова. Але водночас українське командування заявляє про «динамічну, але контрольовану» ситуацію та початок безпрецедентної спецоперації.
То що реально відбувається в місті, чим відповідає ворогові Україна, наскільки ситуація патова і до чого готуватися?
Аналізуємо разом з військовими експертами.
«Вінегрет» замість «котла»: що (не) відбувається у Покровську
Перше і головне питання, яке потребує відповіді: чи оточений Покровськ і чи можна вважати його оборону завершеною? Попри панічні настрої в соцмережах та переможні реляції російських «воєнкорів», експерти закликають дотримуватися обережного оптимізму.
Військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко категорично спростовує твердження про оточення: «Якщо подивитися бодай на мапу, то будь-хто, хто має хоча б базове розуміння військової справи, скаже: ніякого оточення там немає. Але ситуація дійсно складна. Російські окупанти продовжують інфільтрувати свої підрозділи в місто, і частині з них вдалося закріпитися в центральній частині Покровська, зокрема в районі Центрального ринку, на вулицях Миколи Лисенка та Волонтерській. Звідти вони намагалися просунутися в напрямку вулиці Залізничної. Саме в цій зоні ворог має кілька закріплених позицій».
Те, що відбувається в місті, не є класичною окупацією чи навіть стабільною лінією фронту. За словами Коваленка, це радше хаотична міська битва у величезній «сірій зоні».
«Якщо поглянути на Покровськ загалом, то місто нині радше нагадує велику «сіру пляму». Чому саме сіру? Тому що в більшості районів ідуть бої, працюють російські диверсійно-розвідувальні групи, але немає стабільно утримуваних позицій. Мапа DeepState, у принципі, доволі об’єктивно показує поточну ситуацію в місті. Натомість російські джерела публікують схеми, які з реальністю мають мало спільного. Там, де з’являється їхня ДРГ, вони одразу позначають цю територію як «зону контролю». Але через годину цієї групи вже може не бути – наші сили її ліквідують. Проте на російських мапах ця червона пляма все одно залишається, створюючи ілюзію просування», – пояснює аналітик.
По суті, більша частина Покровська кишить диверсійними групами, але не є окупованою. Коваленко уточнює, що реально закріплені райони противника – це переважно південна частина міста (мікрорайони Лазурний, Південний, Троянда, Леонтовичі), тоді як у районах Дурняк, Собачовка, Первомайка, Ріг точаться постійні боєзіткнення без стабільного контролю.
З цією оцінкою погоджується керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук, який обирає ще яскравішу метафору: «Покровськ – це вінегрет. Зараз там і наші сили, і сили противника фактично змішані. Там немає суцільної лінії оборони, відповідно, і суцільної логістики».
Цей «вінегрет» означає, що логістика ускладнена для обох сторін. «Оточення наших сил немає, але значною мірою дистанційно за рахунок дронів противник контролює нашу логістику і це дуже ускладнює роботу наших. З іншого боку, точно так же наші Сили оборони руйнують логістику росіян. Скажемо так: удари спрямовані на логістику з обох сторін, їх зараз значно більше, ніж логістика може справитися», – зазначає Лакійчук.
Він також додає, що військове значення Покровська дещо змінилося, але його політичне значення зросло до небес. Це сталося через те, що російське командування, вочевидь, збрехало Путіну про «успіхи».
«Путіну ще місяць тому його військові відзвітували, що Покровськ взятий. Путін цим «розмахував» у розмовах з європейськими політиками, з американцями, з Трампом особисто. Саме політичне значення Покровська, воно не падає, а навпаки зростає. Ворогу кров з носа потрібно щось продемонструвати як результат», – вважає Лакійчук.
На тлі цих емоційних гойдалок військовий експерт Денис Попович закликає до стриманості: «Попри коментарі, що Покровськ практично втрачено – а це пишуть доволі відомі та поважні люди – я б закликав не поспішати з висновками та прогнозами. Так, я теж говорив, що Покровськ може впасти, якщо збережеться та тенденція, яка існувала ще тиждень тому. Але ситуація розвивається. Ми бачимо дії Сил оборони, які дають можливість сподіватись на зміну тенденцій. Дочекаємось розвитку подій. Проте у мене поки що нема підстав думати, що наші Покровськ збираються залишати».
Отже, місто не втрачене. Олександр Коваленко підсумовує: «Ситуація справді максимально напружена. Але вона ще не в тій фазі, коли можна говорити, що все втрачено… Однозначно говорити про безвихідь зарано. Бої тривають, оборона тримається».
Тактика «просочування»: як ворог змінив підхід і чому це працює (поки що)
Якщо Покровськ не оточений, то чому ситуація настільки важка і як росіянам вдалося зайти в місто? Відповідь – у зміні російської тактики та величезній концентрації ворожих сил.
За словами Президента Володимира Зеленського, на Покровськ припадає майже третина усіх бойових зіткнень на фронті, а близько половини російських КАБів застосовуються саме в цьому секторі. Військовий експерт Олександр Мусієнко дає оцінку чисельності ворога: «Орієнтовно 170 тисяч російських військових знаходяться в районі Покровсько-Мирноградської агломерації і намагаються там проводити наступальні дії з метою окупації Покровська».
Але ключовим фактором стала не лише кількість, а й тактика. Олександр Коваленко детально описує механізм «інфільтрації», який росіяни застосували замість провальних «м'ясних» чи механізованих штурмів.
«Якщо коротко пояснити тактику росіян – вони закидають у місто невеликі групи, здебільшого саме в сірі зони… Йдеться про дрібні підрозділи по дві–чотири особи або навіть окремих бійців, які розосереджуються між кварталами, провулками, вулицями. Вони намагаються пересидіти у приватних будинках, а потім рухаються далі – не для того, щоб облаштовувати там постійні вогневі точки… а радше щоб перечекати, скористатися моментом і просунутись углиб», – розповідає Коваленко.
Ці малі групи, часто перевдягнуті в цивільне, вкрай важко виявити та знешкодити в умовах міської забудови. А їх рух підтримує інший ключовий елемент – FPV-дрони, які ворог тут використовує нестандартно.
«Росіяни економлять вагу, щоб ставити більш ємні батареї. Завдяки цьому дрони можуть літати довше й нижче, фіксуючи розташування вогневих точок і позицій Сил оборони. Основна мета цих FPV не лише у коригуванні вогню… а передусім – у створенні «карти обходу» наших позицій. Таким чином невеликі диверсійні групи противника уникають прямого зіткнення, обходять українських військових і просуваються вглиб міста», – пояснює Коваленко.
Саме ця комбінація (малі групи + дрони-навігатори) дозволила ворогу «просочитися» в місто.
Павло Лакійчук доповнює тактичну картину стратегічною: росіяни кинули на цей напрямок колосальні сили, їм конче потрібен результат через згадану брехню Путіну.
«Навіть z-блогери критикують Герасимова (начальник Генштабу ЗС РФ, – ред.), викриваючи брехню цього «полководця». Тож що тепер їм робити? Передусім, треба підтвердити ці брехливі заяви. Тому саме на ці ділянки кинуто максимум зусиль», – каже Лакійчук.
Він зазначає, що початковий план росіян – оточити агломерацію – провалився. «51-ша російська армія, яка заходила з півночі, розбила свої зусилля на два напрямки… охопити Покровськ та Мирноград із півночі, а частиною сил – пробитись в тил Костянтинівки та Дружківки».
Зараз, за даними Лакійчука, довкола Покровська сконцентровано фактично три російські армії: «На півдні – Друга армія… З півночі – 51-ша, на яку покладені головні зусилля… І там же діє ще й Восьма армія. А якщо додати до цього ще й імпровізований… резерв із бригад морської піхоти, стає зрозуміло, яка потуга там накопичена».
Наслідки цього тиску описує Олександр Мусієнко: «За минулі кілька днів та тижнів ворог мав певні тактичні успіхи, дійсно російські війська зайшли на околиці Покровська та в сам Покровськ, там діють їхні ДРГ. Але ворог зараз не контролює весь Покровськ, оточень немає».
Спецназ проти хаосу: чим відповідає Україна
У відповідь на критичну ситуацію Україна вдалася до екстраординарних заходів. У Покровську було помічено не лише підсилення регулярних частин, але й елітні підрозділи Сил оборони, включно з вищим їх керівництвом.
За заявою головнокомандувача Олександра Сирського, у місті триває комплексна операція з витіснення російських окупантів, до якої залучені: Головне управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР), Сили спеціальних операцій України (ССО) та Служба безпеки України (СБУ).
Відомо, що керує особисто начальник ГУР Кирило Буданов, який перебуває безпосередньо на місці подій. Повідомлялося навіть про десант з вертольотів. У ГУР лаконічно поінформували: «Триває злагоджена робота… Мета – захист логістичних шляхів українських військ і стримування ворога».
У медіа це миттєво охрестили «контрнаступом». Проте експерти закликають до точності у формулюваннях.
Олександр Коваленко вважає, що це не зовсім контрнаступ: «Роботу підрозділів ГУР МО, СБУ чи Сил спецоперацій у районі Покровська я коментувати не можу. Але протидія є – і вона відчутна… Використовується тактика швидких десантувань спецпризначенців, що свідчить про якість і професійність залучених сил».
Водночас Олександр Мусієнко вважає, що елементи контрнаступу присутні: «Ви бачили, мабуть, що британське видання The Economist та Інститут вивчення війни написали про те, що українські сили контратакують в районі Покровська. Це правда… Активна оборона працює, є певний задум… мета – стримати ворога і дещо відкинути його і посилити наш контроль за цією ділянкою».
На фото Олександра Сирського з фронту "засвітився" генерал розвідки Кирило Буданов | Фото: СИРСЬКИЙ / Telegram
Але найважливіше пояснення, чому знадобилися саме елітні спецпідрозділи, а не лише лінійні бригади, дає Павло Лакійчук. За його словами, це пряма відповідь на нову російську тактику.
«Тут треба враховувати, що на відміну від попередніх битв (за Бахмут, за Авдіївку), росіяни урок цей вивчили і діють фактично у форматі штурмових підрозділів, як спецпризначенці, малими групами… Якраз міський бій потребує високої кваліфікації саме спецназу. І те, що на Покровськ перекинули і ССО, і спецназ ГУР, і ще низку спеціальних підрозділів… свідчить про те, що бої в місті будуть тривати і їх результат непередбачуваний», – наголошує Лакійчук.
Він пояснює, що тактика «двоє-троє» для міських боїв вимагає від ворога високої координації, але й для протидії їй потрібен такий самий, якщо не вищий, рівень майстерності. Хаотичний «вінегрет» у місті вимагає від Сил оборони нового рівня ведення бою.
«Саме тому туди кинуті спецпідрозділи… Група з 11 осіб Головного управління розвідки Міноборони, яка готувалася до проведення операції, була висміяна росіянами, мовляв, “це українці називають десантом?”. Ні, українці не називають це десантом. Українці знають – це тільки один з елементів. Це 11 осіб, група спецпідрозділу. Таких груп багато, вони добре підготовлені до ведення саме такого виду бойових дій», – підкреслює експерт.
Таким чином, присутність Буданова та спецназу – це не політичний жест, а військова необхідність, викликана переходом битви у формат високотехнологічних боїв малих груп у щільній міській забудові.
Важливо підкреслити, що окрім спецпризначенців, оборону Покровська тримають інші підрозділи Сил оборони. «Всередині Покровська працює наш 425 штурмовий полк, найбільше навантаження сьогодні саме на них. Також хочу подякувати 35 та 38 бригаді, вони також на цьому напрямку виконують завдання, 68 окрема єгерська, 32 і 155 бригада», – наголосив Президент Зеленський.
Найкращий сценарій та потенційні ризики
До чого призведе битва під Покровськом? Експерти розглядають кілька сценаріїв, і вони кардинально відрізняються, особливо в оцінках того, що станеться після Покровська, якщо ворогу все ж вдасться його окупувати.
Олександр Коваленко окреслює два основні шляхи. Найкращий сценарій: «Ми зможемо стабілізувати обстановку і отримати можливість оточувати окремі російські підрозділи. Це – реалістична перспектива навіть зараз. Так, ситуація важка, але вона не безнадійна».
Найгірший сценарій – повний контроль окупантів над Покровськом і Мирноградом. Але що далі? Коваленко не вірить у кидок на Дніпропетровщину: «Рух уперед по трасі М-30 у напрямку Дніпропетровщини, зокрема Павлограда – один із них, але я в це менш вірю. Я вважаю, що вони, швидше за все, залишаться в межах Донецької області… і спробують перекинути зусилля… щоб підсилити наступ на Добропілля… Частину сил вони одночасно сконцентрують на Дружківці, тобто їхній пріоритет – Слов’янсько-Краматорська агломерація».
Цю думку повністю поділяє Павло Лакійчук. Він також вважає загрозу для Павлограда перебільшеною. «Дехто здіймає зараз хвилю, що росіяни, якщо захоплять Покровськ, то полізуть на Павлоград, на Дніпропетровщину. Я з цим зовсім не згоден, тому що там у нас і оборонні рубежі уже створені, та, власне кажучи, це не є метою російських окупантів. Їхня перша задача – це лінія міст Костянтинівка-Дружківка-Краматорськ і Слов'янськ – на півночі. У випадку, якщо їм вдасться взяти Покровськ… вони намагатимуться підійти з тилу до Костянтинівки».
Проте Олександр Мусієнко пропонує кардинально інший, більш тривожний прогноз щодо напрямку головного удару ворога. Він вважає, що Покровськ потрібен Росії саме як логістичний вузол для просування на захід. «Покровськ є одним із ключових центрів Донецькій області. Тут проходять автомобільні й залізничні маршрути, і в разі, якщо б ворогові вдалося взяти під контроль Покровсько-Мирноградську агломерацію, Росія могла б готувати наступ вглиб Дніпропетровщини. На сьогоднішній день цей варіант, можливо, навіть є більш ймовірним, ніж те, що ворог посуне на північ в бік Краматорсько-Слов’янської агломерації», – вважає Мусієнко.
Ця розбіжність в оцінках експертів лише підкреслює, наскільки Покровськ є важливою стратегічною точкою, падіння якої відкриває ворогу одразу кілька вкрай небезпечних оперативних напрямків.
Висновок
Битва за Покровськ триває. Всупереч панічним заявам, місто не перебуває в оточенні, а перетворилося на «сіру зону» хаотичних міських боїв, «вінегрет», де українські сили та російські ДРГ ведуть бої за кожну вулицю. Логістика критично ускладнена для обох сторін.
Росія кинула на цей напрямок величезні сили, змінивши тактику з «м'ясних» і механізованих штурмів на «розумну» інфільтрацію малими групами за підтримки розвідувальних дронів. Це й дало їм змогу просочитися в місто.
Україна відповіла безпрецедентною спецоперацією за участі ГУР, ССО та СБУ. Мета – «активна оборона»: контрударами вибити ворога, відновити логістику та завдати окупантам максимальних втрат, змусивши їх взяти операційну паузу.
Ситуація залишається надзвичайно важкою, але простір для рішень, здатних змінити ситуацію, є. Остаточне слово в битві за Покровськ ще не сказане.
Мирослав Ліскович. Київ
Новини з передової