Останній блокпост: Чернівці попрощалися з трьома поліцейськими, які тримали небо над Покровськом

Чернівці знову в жалобі. Місто схилило голови, зустрічаючи «живим коридором» трьох своїх захисників. Старший сержант Володимир Войцеховський, капрали Михайло Гешко та Анатолій Юрчак повернулися додому на щиті. Вони були поліцейськими за професією, але воїнами за покликанням, обравши найнебезпечнішу ділянку фронту — стрілецький батальйон поліції.

«Нуль» без скарг і ротацій

Прощання відбулося у центрі Миколайчука. Три труни, три розбиті родини та сотні колег-правоохоронців, які вишикувалися у довгу чергу, щоб востаннє віддати честь побратимам.

За словами очільника Нацполіції області Віктора Нечитайла, хлопці загинули 14 лютого неподалік Покровська. Це був масований удар ворожими керованими авіабомбами (КАБами). До фатального моменту поліцейські понад два тижні безперервно утримували позиції на першій лінії — на тому самому «нулі», де кожен метр землі прострілюється.

«Вони ніколи не скаржилися і не просили ротації. Навпаки — завдяки їхнім точним координатам наша артилерія палила ворожу техніку та живу силу. Вони бачили ворога в обличчя і не відводили погляд», — згадують командири.

Три долі, одна присяга

Кожен із них мав своє життя, плани та мрії, які перекреслила війна:

• Володимир Войцеховський (27 років): Родом із Глибоки. У лавах поліції з 2017 року. Молодий, енергійний, він свідомо пішов у стрілецький батальйон минулої осені. Його поховали 18 лютого на Центральному кладовищі Чернівців.
• Михайло Гешко (30 років): Приєднався до підрозділу особливого призначення у серпні 2025 року. Друзі згадують його як людину слова. Останній спочинок він знайде 19 лютого у рідному селі Суховерхів.
• Анатолій Юрчак (38 років): Також родом із Глибоччини. Став до лав батальйону у жовтні 2025-го. Мужній та досвідчений, він був опорою для молодших колег. Його поховають 19 лютого у селі Братанівка.

Пам’ять, що сильніша за бомби

Вони могли залишатися в тилу, забезпечувати порядок на вулицях мирних міст, але обрали шлях добровольців. Протягом тижнів під постійними штурмами та вогнем агресора ці троє чоловіків доводили: український поліцейський — це насамперед захисник свого народу.

Сьогодні Буковина прощається не просто зі співробітниками МВС, а з героями, які стали щитом між війною і нашими домівками. Їхні імена закарбовані в історії області золотими літерами мужності.

Світла пам’ять Героям. Вічна шана їхньому подвигу.